«желающий пусть берет воду жизни даром». Откровение, 22:17
Подходя к концу своей жизни, я осознаю всем своим существом, что я жил и живу совершенно не в том мире, что есть другой мир, для которого я и предназначен. Как будто я вышел из поезда не на той станции, на которую мне кто-то дал билет, а я почему-то ошибся. Туда куда я должен был попасть, там всё настоящее, а здесь всё временно, всё пролетело как сон. Почему я ошибся и кто в этом виноват? Можно ли исправить свою ошибку и получить билет на свою станцию? Оказалось, что это стало для меня невозможным, так как билет мне дал Тот, Которого я не помню и не знаю как найти мне Его. Он дал мне билет даром на станцию города любви и счастья, но я ошибся, находясь в поезде жизни моей и, всё забыв и перепутав, вышел на другой станции, попав в город чуждый мне.
Тогда я и стал задумываться о своей жизни, о смысле жизни. Я понял, что не может быть так, что в бесконечности всего существует только человек и его разум, как вершина всего разумного. А если это так, то можем ли мы думать, что не может быть более величественного разума, чем человеческий, и что этот разум может творить всё то, что разуму человека не только для творения, но даже недоступно и для понимания? И этот разум может быть за пределами бесконечной вселенной нашей, бесконечность которой человек определяет только по своим, доступным для него параметрам.
Если Вы неверующий человек и читаете мои статьи, то в них Вы не найдёте доказательств существования Бога. Верующие люди не занимаются никакими научными поисками доказательств существования Бога, хотя имеют доказательства в своей личной жизни. Надо понять эту простую истину. Истина не является только тем для Вас, что только Вы познали. Если что-то человек не познал, например родившийся ребёнок, то это не значит, что вне его мира нет истины. К познанию Бога можно придти только через сердце, но не через разум, хотя веру нельзя признать неразумной, также как и любую веру, потому что каждая вера начинается с каких то реально существующих отправных точек.
Здесь нет противоречия, просто пока это не для всех доступно. Путь к Богу для человека лежит через любовь к людям. Раньше я думал, что смогу найти главную истину в жизни человека через знания, через прочтения книг великих писателей: вот открою эту книгу и найду истину. Даже чтение Библии мне ничего не давало, я не понимал истину, потому что она не открывалась мне. К Богу приходят нуждающиеся в Нём. Как мне сказали позже верующие люди, когда я сетовал, что поздно стал верующим: ВСЕМУ СВОЁ ВРЕМЯ!!! Дай Бог, чтобы наступило это время для Вас раньше!
Здесь я поместил вступление из моей книги “Об истине и о любви”, которую можно прочитать здесь: http://samlib.ru/editors/g/gumilewskij_g_a/153gmlv.shtml
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.