Тече розлогами півсонне житіє...
Дай, Господи, стремління, хмар, сумир`я!
Немає берегів, пліт віри – є.
Бува – спинюсь:
де витік днів, де гирло?
Минувшина меандрами текла –
Замулено, безрадно – в бік нірвани.
У спеку прав лахміття вурдалак.
Крізь торф`яник, повз чистотіл, вільшаник
Жолобилося русло – за село...
Його ж отак не можна відібрати,
Як вітер – капелюшку із соломи,
Щоб на мосту перепинили ґрати,
Як жовтень – передзим`я секундант –
Розвою дивобарви.
День погожий.
Вкажи правдиву заводь – між циган,
Правічний многотрудний Боже…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
