Ты - раковой опухолью в моей голове
И метастазы - сквозь сердце и легкие -
Вот отчего мне так трудно дышать.
Можешь не верить, но это правда.
А если попрошу дать мне свободу,
Удивишься и скажешь: "Разве держу тебя?"
Держишь, родной мой, еще как держишь!
(Может, и сам того не желая).
Мне снится другой - белобрысо-ершистый,
Упрямый, смешной (и - ранимый?) мальчишка.
Я смотрю на него и прячу глаза,
Если вдруг наши взгляды случайно встречаются.
Но рассвет и закат - твои часы -
На запотевших трамвайных окнах,
В голых ветвях и дряхлеющем снеге -
Всюду остались следы твоей тени.
Только лишь тени. Зачем же я плачу?
От тебя самого - беспощадность пощечин.
Год назад я, наверно, смогла б защититься, -
А сейчас - только ярче румянятся щеки.
Глупый! Трава растет и под снегом.
Близкий! Прощаю тебя - неизбежно.
Разве я знала прежде любовь, -
Когда так легко осуждала за слабость?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
