А над світом хрести,
Як мости над крихкими річками,
Перевиті веселкою
В синій своїй мерзлоті...
І стовпи, як свати,
Опоясані миру стрічками,
Зустрічають світанки
Сріблясті, червоні - не ті....
Смуту дальніх полів
Виколисує втомлений вітер,
Квилить чайка дніпрова
Відлунням прийдешніх епох...
І на провесні стріх
Хтось шукає у капоті літа, і над виправним НЕбом
Бзмовно всміхається Бог.
Виривається день з-під коліс,
Березинністю квітне,
Виривається день
І трояндою пада до ніг...
А над світом - хрести, і стовпи,
І птахи перелітні,
І веселка, І Бог,
І останній заплаканий сніг.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Радуница - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
сие всего навсего - плод ночного сновидения... облаченный в одномоментность экспромт/подытоживающего слова - уже утром, в момент пробуждения... в том прошедшем давно уже - пасхальном апреле 2007 г. Жизнь продолжается деятельно-земной реальностью и слава Богу! Аминь
Людмила Солма, 2008
Не оставь . - Николай Зимин В той стране небесной ,
Золотой ,
Я душой нетленной ,
Неземной ,
Знаю , все , что сею ,
Вновь найду ,
Если только верю ,
Что дойду ...
