Ще тільки розполовинився липень,
а вже зацвіли хризантеми.
Жовта і жовтогаряча —
палкі поцілунки осені.
Знак того, що дні коротшають.
Сонце котиться на захід і закочується у сад,
туди, під вікно, де цвітуть хризантеми —
жовта і жовтогаряча,
усміхнені та життєрадісні —
ангели-провісники осені.
Щойно ж достигли перші яблука,
а груші ж іще зелені,
викопали часник,
а редьку сіяти ще за рано —
може, аж на тому тижні...
Куди ж ви так поспішаєте, квіти осінні?
Літо — в повноті своєї розкоші —
зітхає “мементо морі”...
Ти, що намалював хризантеми
у третій день створення світу,
коли прийде моя осінь,
допоможи мені не боятися!
Жовта і жовтогаряча...
Сивина — це коли золото очищене,
сяє крізь ранковий туман,
крізь вечірній присмерк...
Ночі стають довшими, сонце хилиться на захід...
Під вікном цвітуть хризантеми,
ангели зазирають у шибку —
а літо ж
ще тільки розполовинилось....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Средь монастырской тишины - Людмила Солма Что лично для меня, воспитанной в советское время в атеистической стране семьей моей верующей и интеллигентной харбинской бабушки, праздник Пасхи?!
Это, прежде всего, день единения нашей семьи, говоря современным языком: два события в одном- искренняя радость желанных встреч и светлая печаль доброй памяти о тех родных и близких, кого уже нет рядом с нами [живущими и здравствующими, собирающимися к общей ли молитве или встречающихся за семейным общим праздничным столом - плечом к плечу, рука об руку, глаза в глаза] в пресветлый день Святого Воскресения.
Я от всей души поздравляю Читателей с этим замечательно светлым весенним Пасхальным праздником!
Желаю духовного и телесного здоровья, счастья благополучия в согласии с неиссякаемой верой, надеждой и любовью!
Творческих удач и успехов во всех личных делах и поэтического вдохновения!
Христос Воскресе!
Христос Воскресе!
Христос Воскресе!
