Иду дорогой трудною,
Иду к Тебе, Господь.
О как же, как же нужно мне
Себя перебороть.
О как же, как же надо мне
Всю жизнь Тебе отдать.
И будет мне наградою
Святая благодать.
Пройдя через страдания,
Мы познаём Тебя,
Приходим к покаянию,
Спасенье обретя.
Дай силы, Боже, вынести,
Быть верным до конца.
Живём мы в Божьей милости,
Открыв Ему сердца.
Живя святою верою,
Я смерти не боюсь.
Не мы Тебя, но первым Ты
Нас возлюбил, Иисус.
Мухтар Давлетов,
Кыргызская Республика, Бишкек
Кыргыз, филолог, социолингвист по образованию, переводчик по профессии. Уверовал в 1995 г. Женат, имею сына. e-mail автора:davmar@mail.kg
Прочитано 6130 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
